У Львові мене зустрів Богдан (@bodyk). До зустрічі твітерян ще було 3 години, тому ми мали час погуляти по Львові. Саме погуляти і подивитися на місто. З вокзалу рушили в центр. Перші 15 хвилин в мене було враження, що у Львові крім політехніки нічого більше нема - це корпус політеху, це корпус політеху, це корпус політеху. Але нарешті вони закінчилися. :)
Були біля кількох церков і соборів. Детально описувати не буду, тому що довго біля чогось не затримувалися. Хотілося за 3 години побачити як найбільше.
В середину заходили тільки у вірменьску церкву. Ну класно, що казати.
Каплиця Боїмів. В середині не був. Но зовні на цій каплиці хресна дорога, яка дуже мені сподобалася. Зразу і не в'їхав, що й до чого, бо дуже все наліплено одне на одному, але придившися, дуже гарно виглядає.
Погуляли, треба підкріпися. Ну по дорозі фірмової медовухи тяпнули.
"У Львові я обідав в найдорожчій ресторації Західної України" - отак я тепер всім розказую. Ресторація в тому ж будинку, що і криївка. Тільки криївка вниз, а ресторан "Масони", саме така його назва, вверх. Крім того, що над зовнішними вхідними дверима висить напис "Найдорожча ресторація Західної України" більше нічого не вказує, що це вона. Простенькі чорні двері. Заходим, піднімаємося старими грязними сходами. Ну і тут просто чорні двері, правда вже шикарні чорні двері. Стукаємо молотком, двері відкриває приємний чоловік. Вводить в курс справ, тобто масонів і запрошує проходити далі. З цим цікавим чоловіком ми довше поспілкувалися, але не буду на цьому зупинятися.
Першим ділом треба піти в туалет, саме так мені Богдан і сказав. Я не хотів, але якщо кажуть, що треба, то треба. Пішов і... трон, в туалеті трон.
Сам ресторан виконаний в такому собі масонському стилі, з їхніми знаками, портретами і написами. Заказали ми по бульйону, порції вареників і по квасу. Подають все відповідно назві ресторану.
Отож сама суть, а то всім не терпиться, як це я так міг обідати в найдорожчому ресторані. Наїли ми на 820 грн. Хіба це гроші? Но платив Богдан. Все таки в нього була карточка зі знижкою 85%(цю деталь я не завжди розказую:)).
Всім раджу відвідати цей ресторан, але спочатку дістаньте знижку, або знайдіть знайомого зі знижкою. Ну або "Хіба це гроші?"
Далі італійський дворик. Колись там, якийсь там італійський купець побудував у Львові італіський дворик. Це з розряду "там треба бути".
А от кафе "Мазух" - це сила. Часу вже не було, тому тільки на поріг зайшли подивитися. В ньому можна заказати, щоб тебе відшмагали дівчата, або один одного шмагати. Оформлення, як розумієте відповідне. Наступного разу обов'язково зайду.
"Лівий берег" - ще один творчий ресторан. Приходиш заказуєш каву, мольберт і малюєш, ага. Ми малювали. Правда в "Лівому березі" ми вже були після зустрічі, точніше там продовжилася зустріч.
Багато я чого бачив, але наскільки зрозумів з того, що мені було розказано, я дуже мало бачив.
Висновок: поїду ще!
Дописати коментар